Мікроклімат соляної кімнати для бронхолегеневої системи і верхніх дихальних шляхів

З метою подальшого розвитку та вдосконалення методу галотерапії  було проведено спеціальне клініко-лабораторне та функціональне дослідження хворих із захворюваннями бронхолегеневої системи і верхніх дихальних шляхів. Групу досліджених склали 164 пацієнти: 44 чоловіки і 120 жінок у віці від 18 до 68 років (середній вік 44 роки). Серед них було 56 хворих на бронхіальну астму (з легким – 14 осіб, середньої тяжкості – 31 особа і важким – 11 осіб – перебігом), 15 хворих астматичним бронхітом, 18 – хронічним бронхітом (в необструктивний – 10 і обструктивної – 8 формах), 6 хворих з бронхоектатичною хворобою і вторинним хронічним бронхітом, 69 хворих із захворюваннями верхніх дихальних шляхів. 57% (54 з 95) хворих ХНЗЛ отримували базисну і симптоматичну медикаментозну терапію, що включає бета-агоністи, похідні метилксантину, кромогліцієвої натрію, інгаляційні і системні кортикостероїди.

Лікування проводилося в умовах автоматично керованого мікроклімату галокомплексу. Галотерапія застосовувалася в чотирьох основних режимах: 1 – 0,5-1, 2 – 1-2, 3 – 3-5, 4 – 7-9 мг / м³. Курс лікування складався з 12 – 25 щоденних сеансів тривалістю 1:00. При призначенні певного режиму і тривалості лікування враховувалася нозологічна форма, її патогенетичний варіант, фаза захворювання, ступінь порушення бронхіальної прохідності. На підставі загальноприйнятих клініко-лабораторних і функціональних критеріїв була здійснена оцінка зміни стану хворих після проведеного курсу галотерапії.

У 86% хворих ХНЗЛ лікування було ефективним. Поліпшення стану наступило у 85% хворих на бронхіальну астму з плином легкої та середньої тяжкості, 75% – важким перебігом, 87% хворих астматичним бронхітом, хронічним 98% бронхітом і бронхоектазами. Погіршення стану хворих до кінця курсу галотерапії не спостерігалося. При аналізі клінічних симптомів у хворих ХНЗЛ відзначені наступні особливості. Кашель на початку лікування спостерігався в переважній більшості (95%) випадків. До кінця курсу галотерапії кашель відзначений в 70% випадків, при цьому спостерігається значне зменшення випадків сильного приступообразного неефективного кашлю, у більшості хворих він стає легко продуктивним. У 81% хворих ХНЗЛ на початку курсу галотерапії спостерігався дихальний дискомфорт, причому в 1/3 (32%) випадків – у вигляді неодноразово повторюваних нападів ядухи, локалізовані тільки після поєднаного прийому медикаментів. Після лікування дихальний дискомфорт зберігся у половини пацієнтів, причому у переважної більшості з них дискомфорт кваліфікований дуже легким у вигляді утрудненого дихання. Застосування керованого мікроклімату дозволило значно зменшити число виникають бронхоспастичних реакцій під час курсу лікування. Експіраторна диспаше виникало або посилювалося на різних термінах лікування всього лише в 15% випадків. Це були пацієнти з клінічними ознаками високої гіперчутливості бронхів, ефект лікування у них практично відсутній. Раніше спостерігалося розвиток бронхоспастичних реакцій може бути пов’язано з іррітантною дією недостатньо оптимальної  аеродисперсного середовища. Ці спостереження дозволяють вважати розвиток бронхоспастичної реакції при проведенні галотерапії небажаною.

Індивідуальна оцінка ФЗД показала, що на початку курсу лікування порушення бронхіальної прохідності зареєстровані в 60% випадків, з них у 1/3 хворих вони були значними і різкими. До кінця курсу порушення бронхіальної прохідності відзначені у половини хворих, серед них збільшилася частка легких і помірних, а частка значних і різких значно майже в 1,7 раза скоротилася. Динаміка прийому кортикостероїдів в процесі галотерапії була наступною. Половині пацієнтів була скасована насильна терапія. В основному це були випадки, коли кортикостероїди, переважно інгаляційні, були призначені як протизапальне лікування. Третині хворим вдалося знизити дозу замісної кортикостероїдової терапії, у решти доза кортикостероїдів залишилася колишньою, проте, необхідно зазначити, що вихідний статус більшості з них вимагав збільшення дози. Хворі, які отримували інгаляційні бета-агоністи в 60% випадків змогли припинити їх прийом або зменшити кратність і дозу прийому.

Хороші результати були досягнуті при застосуванні галотерапії для лікування азомоторного риніту нейровегетативної і алергічної форми (38% випадків). Поліпшення носового дихання наступало в 98% випадків. Об’єктивним доказом отриманого позитивного ефекту послужило зниження на 21%, в середньому по групі, носового опору, вимірюваного методом бодіплетізмографіі.

Одночасно у пацієнтів, з рентгенологічними ознаками набряку придаткових пазух, після галотерапії відбулося його значне зниження аж до повного зникнення.У хворих на хронічний тонзиліт (18 осіб) під дією галотерапії зменшилися суб’єктивні й об’єктивні ознаки супутнього фарингіту, в половині випадків спостерігалося відходження казеозного вмісту мигдалин і їх очищення. В період спостереження від пів року до року загострення процесу не спостерігалося.

Галотерапія була застосована як реабілітаційний метод у хворих після ендоназальних і ендоларінгіальниих операцій (13 спостережень). Лікування сприяло прискоренню загоєння післяопераційної рани внаслідок очевидного протизапальної дії аерозолю. Крім того, у хворих з гострими і тривалими синусити на тлі галотерапії при повторних пункціях повністю відсутнє гнійний вміст, що підтверджує дані про бактерицидну дії галотерапії.Таким чином, на основі використання різних параметрів аеродисперсних середовища керованого мікроклімату галокомплексу розроблені критерії призначення лікування з урахуванням нозологічної форми захворювань органів дихання, її патогенетичного варіанту, ступеня обструктивних порушень.

Диференційований підхід призначення методу дозволив при його значній ефективності домогтися зменшення частоти і вираженості небажаних бронхоспастичних реакцій під час лікування. Отримано позитивний ефект при лікуванні хворих з вираженою бронхіальною обструкцією, важким перебігом бронхіальної астми. Вперше обґрунтована можливість використання галотерапії для лікування ЛОР-захворювань. Застосування керованого лікувального мікроклімату галокомплексу дозволило значно вдосконалити методику галотерапії, наблизити її до сучасної медичної технології.