Спелеотерапія в педіатрії

Біологічний вплив спелеолікування на людський організм – явище багатостороннє, багатофакторне. Це – комплексний вид лікування, при якому на організм хворого виявляється вплив фізичними факторами (температура, вологість, газовий склад), має значення і психологічний вплив (відчуття ізоляції від “агресивної” зовнішнього середовища).

Крім того, під впливом іонізуючого випромінювання гірських порід нейтральні молекули повітря набувають електричний заряд того чи іншого знака, перетворюючись на аероіони.

Основним показником сприятливого аеропонного складу вважають помірну підвищену концентрацію легких аероіонів, особливо з негативним знаком заряду. Приплив негативних іонів викликає значне підвищення концентраційної здатності у людини, поліпшення самопочуття, зменшення агресивності, уповільнення надмірної рухливості і підвищення сприйняття. У подвійних сліпих дослідженнях було показано існування прямого зв’язку між підвищенням здатності до навчання і негативними іонами повітря.

Заряджені частинки соляних аерозолів розміром до 5 мкм здатні далеко проникати в дихальні шляхи, забезпечуючи відновне і профілактичну дію як за рахунок надходження життєво необхідних іонів мінеральних солей, так і шляхом перенесення електричного заряду, що дає кілька різних біологічних ефектів. Безпосереднє дію аероіонів призводить до посилення руху ворсинок миготливого епітелію трахеї і бронхів, покращуючи тим самим мукоциліарний кліренс.

Хімічні компоненти солі змінюють електролітний баланс гладком’язих волокон, що призводить до їх релаксації і підвищенню числа повноцінно вентильованих альвеол. Посилюються вентиляційно-перфузійні функція легень, швидкість дифузії кисню через альвеолокапілярний бар’єр і його утилізація різними тканинами організму.

Необхідно відзначити також бактерицидну і фунгіостатичну дію негативних іонів. Використання іонізації повітря в приміщенні проти вірусів розглянуто в роботі Мітчелла з співавторами.

Комплексний вплив факторів лікувального середовища впливає і на імунну систему: спостерігається нормалізація лимфоцитарних популяцій, сироваткових імуноглобулінів, посилюється фагоцитарна активність лейкоцитів. В експериментальних роботах встановлено зниження числа антителоутворюючих клітин в селезінці мишей після перебування їх у спелеокамері.

Це далеко не повний перелік можливих механізмів впливу спелеотерапії на організм людини, описаних в літературі. На сьогодні основними показаннями до спелеолікування в педіатрії є захворювання органів дихання поза загостренням (бронхіальна астма, поліноз, хронічний обструктивний бронхіт, алергічний риносинусит), вегето-судинні дисфункції, алергічна патологія шкіри, а також часті тривалі хвороби у дітей.

Методика лікування, частота курсів протягом року індивідуальні. Так при полінозі доцільно одноразове проведення курсу терапії саме під час загострення (безпосередньо в період цвітіння причинно-значущих рослин). Тривалість курсу лікування може досягати 20-25 процедур, тоді як при хронічному обструктивному бронхіті краще провести 2-3 курси на рік, тривалістю по 10-15 сеансів, можливо нічне перебування хворого в спелеокамері (діти старшого віку і дорослі в умовах стаціонару або санаторію).

Причому лікування слід проводити поза яскравого загострення, а також поєднувати його з вібраційним масажем і дихальною гімнастикою. Діти з алергодерматози, зазвичай отримують спелеотерапію в фазу ремісії захворювання по 10-15 процедур тривалістю 1 -1,5 години курсами 2 рази на рік.

Найбільш докладно вивчався вплив сильвінітової спелеокліматотерапіі на перебіг бронхіальної астми у дітей. Було обстежено 59 дітей віком від 2 до 12 років з бронхіальною астмою поза загостренням. Курс складався з 14 щоденних процедур тривалістю по 20 і 30 хвилин в перші два дні, далі по 60 хвилин. За даними лікарського спостереження, клінічна ефективність лікування склала 71%, при астмі легкого ступеня досягала 84% (зменшилась кількість нападів нав’язливого кашлю, рідше виявлялися хрипи в легенях, знизилася частота використання інгаляційних спазмолітиків).

Спостереження за 50 дітьми в катамнезе протягом 1 року після лікування показало, що кількість загострень захворювання достовірно зменшилася з 2,14 до 0,58 на рік (р <0,0001), особливо при алергічній астмі, знизилися частота і тривалість важких нападів (р <0,01).